Понятівка. Херсонська область

Випадково помилково 18 серпня 2012 року заїхав в село Понятівку Білозерського району, що поруч з автомобільною трасою "Херсон-Берислав". Цікава місцина на мілководному правому рукавчику Дніпра, який зараз сильно замулений - посеред нього глибина буває така, що води людині всього по груди. Село на карті можна знайти за адресою https://maps.google.com.ua/maps Найбільше враження - велика зграя білих свійських гусей, та рибальські човни - практично нові і великі. За словами місцевого жителя, на них дійсно займаються офіційно рибним промислом рибалки

Тягинка. Бериславський район

Кілька фотографій 18 серпня 2012 року поблизу Тягинки. Довелося їх зробити через якісь незрозумілі повідомлення, що дублюють різні сайти про старий автомобільний міст в Тягинці, який зараз вже непридатний для сполучення. Плутанина ця, мені здається, через те, що він є фактично секцією залізничного моста. Міст був встановлений, за словами тягинців, відразу після війни і мав сліди від вибухів. Залізничних шляхів поруч немає в радіусі, здається 30 км, тож незрозуміло, про який залізничний міст взагалі мова на тих сайтах. Взагалі, історія старовинної Тягинки має значні прогалини в описі як до часів Російської імперії, так і в радянські часи, хоча село десь до 1970-х вважалося чи не самим значимим на шляху від Херсону до Берислава.Через міст і центральні вулиці села десь до 1970-х років йшла траса Херсон-Берислав. Згодом був споруджений сучасний автомобільний міст приблизно прямо по трасі, що спрямувало автомобільний потік загалом прямо, минуючи центральні вулиці села, та ліквідувало автомобільні пробки на мосту. Приблизно в ті ж часи першість в соціально-економічному розвитку сіл на вказаному відрізку шляху з Херсону перехопило сусіднє село Львове, де вже був великий радгосп республіканського значення.Тож спорудження нового мосту і залишений недоглядним старий міст якось співпало зі втратою популярності Тягинки. Тягинку часто згадували місцеві жителі у звязку зі знаттям там кількох епізодів фільму "Невловимі месники". Як казав мені батько в селі Львове, жеребець, якого майже загнав актор-герой фільму Циган, допрацьовував і доживав своє життя в школі села Львове. На фотографіях - місцевість біля старого моста

Ловля раків в селі Львове

Є кілька способів ловлі раків.Я розповім про найбільш поширені в 1960-1970-ті роки. Розпочну зі способа, який зараз просто неекономічний, а тоді широко застосовувався. Відомо, що масовий випуск автомобілів "Жигулі" розпочався російському місті Тольятті тільки після побудови за допомогою Італії в 1967-71 роках автомобільного заводу ВАЗ. До того люди десятками років стояли в черзі , щоб купити малочисельні "Волги", "Москвичі" та "Запорожці". Але навіть після пуску заводу ВАЗ практично до розпаду СРСР ще існували черги на автомобілі, які все-таки стали рухатися реально. На вторнному ринку хазяїн автомобіля мав право продавати сам автомобіль, і після державної оцінки його вартості, отримував звичайно від покупця поверх оціночної суми звичайно і тіньові гроші, що відображало реальний незадоволений попит.Звичайно, набагато більшою ціною остаточною була ціна на "Волги" та нові автомобілі, а на старі - вище на 10-50%. Але звичайно автомобілі продавалися швидко і покупців багатих було небагато через невеликий розрив в доходах людей (на противагу розриву сучасному).Але який звязок автомобілів і раків? Автомобілі працювали тільки на бензині, а тракторів та інших механізмів, що працювали на дизельному паливі (солярці), у приватній власності тоді не було. В 1960-ті роки за "першою"балкою в східній частині села зі сторони інтернату ще не були споруджені будиночки для переселенців. На толоці між першою і другою балками звичайно випасалися корови на шляху до тирла на берег Козака, в земляних норах жили ховрахи, зі степу забігали зайці, а весною там можна було назбирати печериць.У верхній частині толоки знаходилася майстерня радгоспу по ремонту тракторів. На певній відстані від майстерні знаходився великий (можливо, 2) циліндричний бак з краном внизу, заповнений дизельним паливом, який практично не охоронявся. Звичайно я набирав там відра два солярки і приносив їх через балку в хату на другому боці балки.Солярка використовувалася влітку і для ловлі раків за допомогою факелів, які поливалися періодично соляркою.Звичайно в першу половину ночі на берегах Дніпра біля села і на другому боці Дніпра можна було бачити десятки факелів.Раки збирали руками на невеликій глибині від колін до висоти стегон, оскільки треба було нахилятися. Звичайн зручніше було полювати за ними не самому. Щодо надійних фонарів, а тим більше водозахисних, то їх навіть в крамницях тоді ще не було. Раків було багато і звичайно відра солярки вистачало, щоб назбирати пару відер раків...Далі буде

Рибна ловля в селі Львове

Риболовля.Рибу біля села Львове ловили з берега, з човнів та сітями. До спорудження греблі Каховської гідроелектростанції вище села Львове на початку 1950-х ситуація з рибою була більш-менш стабільною. Але гребля припинила шлях наверх по Дніпру видам риб, які мігрували між Дніпро-Бузьким лиманом та Дніпром. Передусім це катастрофічно зменшило кількість весняних нерестилищ, по-друге, це зменшило ареал існування цих видів та кількість кормової бази.Наприклад, в останні роки я вже не бачу на ринках Миколаєва та Херсона найсмачнішої риби для вялення - рибця (на мій погляд).У весняний період рибець великими зграями заходив нереститися з лиману аж до Каховської ГЕС. Зізнаюся, одного разу в Львове я ще учнем пішов з вудочкою на берег і наловив під час нересту за півгодини на звичайний маленький крючок з червяком десь з пуд цієї великої риби. Такої вдалої риболовлі жодного разу в моєму житті потім не було. Та швидко зібрав вудочку і гайнув додому, бо інспекція періодично ганяла численних в районі місцевої водокачки рибалок. Це був лише один епізод порушення з мого боку, взагалі ж я ловив рибу після нересту. Але ловля з берегу була вдалою хіба що під час нересту риби. Правда, інколи були періоди, що ловився короп під час нічної рибалки, коли закидали мисину с грузилом і гачками далеко від берега. Звичайно найбільш вдалою рибна ловля була з човна на якорі або з човна "на дорожку".Під останнім видом ловлі розумілося наступне.Людина сідала в каюк і гребла, одночасно роспускаючи товсту мисину з блешнею з розрахунком, щоб блешня не торкалася дна.Якщо рибак ловив сам, він сідав по центру човна і гріб, поступово відпускаючи мисину. Коли довжина мисини досягала приблизно 20 м, він чіпляв її за вухо, тримаючи в роті.Якщо на кормі сидів ще хтось, по другу сторону човна від першої мисини другий рибак відпускав ще одну свою.Звичайно мисина намотувалася на довгу дощечку з в кінці рибалки і розмотувалася на початку прямо під ноги без всякого спінінга. Треба було мати певний хист, щоб при ловлі не створити "бороду" з мисини, на розмотування якої пішов би весь дорогоцінний час риболовлі - звичайно вранці або надвечір.Риболовля "на дорожку" щук і окунів була найбільш популярна на Дніпрі, при цьому при такій ловлі траплялися дуже великі екземпляри щук, на відміну від ловлі з берега спінінгом, які мало в кого були і який доводилося постійно закидати. Мистецтво рибака полягало в тому, щоб інтуїтивно відчувати оптимальну глибину знаходження блешні на межі травяної рослинності та дна, щоб не ціплятися за них блешнею, оскільки при зриванні трави крючками або при зацепках за дно доводилося очищати блешню, а інколи взагалі відрізати її з куском мисини, якщо неможливо було дістатися дна при наближенні до місця зацепу. На початку 1960-х мій дід Яків Митрофанович зранку до обіду при такій ловлі інколи ловив риби обємом з цинкові вагани, які були тоді дуже поширені в домашній утварі.Більшу частину риби солили і вялили на зиму, інколи готували юшку, як я згодом взнав вже дорослим, "по-єврейськи", тобто фарш щуки втавлявся в шкіру щуки і варилася юшка. Десь з перших класів я почав їздити з дідом теж на рибалку, а з пятого вже точно і сам їздив. Дивно, але мені довіряли самому йти на Дніпро з веслами, хоч я тільки навчився плавати, а весла були дуже важкі для мене, щоб метрів 600 нести до берега. Треба сказати, що каюк був гарний і новий, він стояв без охорони, як і всі, на привязі на плавучому поплавку від якоря; згодом його вкрали, проте дід купив знову інший човен, який згодом теж через кілька років вкрали , хоч він стояв біля самої пристані.Памятаю, що вартість деревяного каюка в ті часи рівнялася вартості місячної гарної заробітної плати. Ну то так, попутно, продовжимо про рибну ловлю...

Сторінка нового сайту

У кого є можливість, реєструйтеся та заповнюйте сторіки про Львове з новинами, які ви знаєте. Або пишіть туди у форум. Це новий сайт і сторінка Львове там вже є. Там я написав кілька повідомлень під настрій та вільний час. Трапляються граматичні помилки, ніколи вичитувати тексти. Див. http://mistaua.com/Україна/Херсонська_область/Бериславський_район/львове Робіть копію цього посилання, вставляйте в Яндекс або Гугол, якщо немає відразу переходу. На знайденому сайті тисніть на Форум

Козацьке -Херсонська область

Новий мій невеличкий блог Козацьке-Херсонська область http://blog.meta.ua/~portugalskiy/

Присылайте материалы на блог

В настоящее время блог имеет максимальное количество известных материалов и ссылок о селе Львово, его истории, природе и людях. Я внес ссылки на него также в украиноязычную и русскоязычную версии Википедии. Пока у меня есть какие-то остатки былого здоровья, присылайте в электронном виде свои материалы на блог на электронный адрес или иным способом, делайте ссылки о Львово на свои Интернетресурсы. Можна новичкам в Интернете выйти на меня и через Одноклассники или через Facebook. Кто далек от Интернета, может прислать мне копии любых оригиналов (чтобы не тратиться на возврат) обычной почтой, я их сфотографирую для блога сам. Однако лучше переслать электронным способом, чтобы не терять качество на двойном перекопировании или преобразовании. При предоставлении материалов обязательно указывать источник их происхождения, свою Фамилию-Имя для указания как держателя семейного или иного архива.При предоставлении текстов, отличных от украинского или русского, давать полный перевод.В Интернете есть кое-какие- материалы о Львово на других языках, однако никто не потрудился над их переводом, поэтому нет 100-й уверенности об их происхождении