Рибна ловля в селі Львове

Риболовля.Рибу біля села Львове ловили з берега, з човнів та сітями. До спорудження греблі Каховської гідроелектростанції вище села Львове на початку 1950-х ситуація з рибою була більш-менш стабільною. Але гребля припинила шлях наверх по Дніпру видам риб, які мігрували між Дніпро-Бузьким лиманом та Дніпром. Передусім це катастрофічно зменшило кількість весняних нерестилищ, по-друге, це зменшило ареал існування цих видів та кількість кормової бази.Наприклад, в останні роки я вже не бачу на ринках Миколаєва та Херсона найсмачнішої риби для вялення - рибця (на мій погляд).У весняний період рибець великими зграями заходив нереститися з лиману аж до Каховської ГЕС. Зізнаюся, одного разу в Львове я ще учнем пішов з вудочкою на берег і наловив під час нересту за півгодини на звичайний маленький крючок з червяком десь з пуд цієї великої риби. Такої вдалої риболовлі жодного разу в моєму житті потім не було. Та швидко зібрав вудочку і гайнув додому, бо інспекція періодично ганяла численних в районі місцевої водокачки рибалок. Це був лише один епізод порушення з мого боку, взагалі ж я ловив рибу після нересту. Але ловля з берегу була вдалою хіба що під час нересту риби. Правда, інколи були періоди, що ловився короп під час нічної рибалки, коли закидали мисину с грузилом і гачками далеко від берега. Звичайно найбільш вдалою рибна ловля була з човна на якорі або з човна "на дорожку".Під останнім видом ловлі розумілося наступне.Людина сідала в каюк і гребла, одночасно роспускаючи товсту мисину з блешнею з розрахунком, щоб блешня не торкалася дна.Якщо рибак ловив сам, він сідав по центру човна і гріб, поступово відпускаючи мисину. Коли довжина мисини досягала приблизно 20 м, він чіпляв її за вухо, тримаючи в роті.Якщо на кормі сидів ще хтось, по другу сторону човна від першої мисини другий рибак відпускав ще одну свою.Звичайно мисина намотувалася на довгу дощечку з в кінці рибалки і розмотувалася на початку прямо під ноги без всякого спінінга. Треба було мати певний хист, щоб при ловлі не створити "бороду" з мисини, на розмотування якої пішов би весь дорогоцінний час риболовлі - звичайно вранці або надвечір.Риболовля "на дорожку" щук і окунів була найбільш популярна на Дніпрі, при цьому при такій ловлі траплялися дуже великі екземпляри щук, на відміну від ловлі з берега спінінгом, які мало в кого були і який доводилося постійно закидати. Мистецтво рибака полягало в тому, щоб інтуїтивно відчувати оптимальну глибину знаходження блешні на межі травяної рослинності та дна, щоб не ціплятися за них блешнею, оскільки при зриванні трави крючками або при зацепках за дно доводилося очищати блешню, а інколи взагалі відрізати її з куском мисини, якщо неможливо було дістатися дна при наближенні до місця зацепу. На початку 1960-х мій дід Яків Митрофанович зранку до обіду при такій ловлі інколи ловив риби обємом з цинкові вагани, які були тоді дуже поширені в домашній утварі.Більшу частину риби солили і вялили на зиму, інколи готували юшку, як я згодом взнав вже дорослим, "по-єврейськи", тобто фарш щуки втавлявся в шкіру щуки і варилася юшка. Десь з перших класів я почав їздити з дідом теж на рибалку, а з пятого вже точно і сам їздив. Дивно, але мені довіряли самому йти на Дніпро з веслами, хоч я тільки навчився плавати, а весла були дуже важкі для мене, щоб метрів 600 нести до берега. Треба сказати, що каюк був гарний і новий, він стояв без охорони, як і всі, на привязі на плавучому поплавку від якоря; згодом його вкрали, проте дід купив знову інший човен, який згодом теж через кілька років вкрали , хоч він стояв біля самої пристані.Памятаю, що вартість деревяного каюка в ті часи рівнялася вартості місячної гарної заробітної плати. Ну то так, попутно, продовжимо про рибну ловлю...